Пів неба на порожній шлунок -
І знов занудить від нудьги.
Середньовічний облаштунок
Годиться лиш на вітряки.
Усе інакше. Мрії з болю
І радість з горя, небо з дна.
Усім байдуже. Нам з тобою
Частково теж уже. Однак.
Ще зо два цвяха не забито
В мазуту ночі й білість рук.
Життя ляльок під оксамитом
Розмірене, мов сонця стук
До шиби вранці крізь тенета
Задух, задум і засипань.
Усе пробачити – потреба
Дерев напровесні бажань.
І знову йти ловити колір
В коробки душ, немов жуки.
Пів неба на порожній шлунок
З’їдають вранці дітлахи.
Прочитано 8839 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 2,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ну не дуристика? Комментарий автора: Ні, Льова, не дурістіка!
Сороколіт
2008-11-30 11:53:40
Ні, Льова, не дуристика...
хоча й не по профілю сайту...
Просто Андрію потрібно виразити себе, а (можливо) й ніде...
(це була інформація для Льови)
Андрію, наші почуття і світосприйняття не в змозі до кінця ніхто зрозуміти, бо кожен дивиться на світ по-своєму, навіть якщо це діти одних батьків з одним вихованням.
Але зрілість полягає в тому, щоб поважати інших і сприймати їх разом з їхнім світоглядом (не означає погоджуватись). І цього не потрібно вимагати від інших. ЦЕ потрібно ДАВАТИ іншим. Прогсто зрозумій тих, хто, згідно з тематикою сайту очікує знайти щось собі рідне.
Не прошу підлаштовуватись під нас, але будь ласкавий поважай хід і наших думок, і наш світоглід, бо ж, як відомо, "в чужий монастир"..
З повагою, ще один учень Христа.
Крик души : Сорняки на грядке - 2 - Сергей Сгибнев Прошлую нашу беседу мы завершили на оптимистической ноте, в том смысле, что прозвучала уверенность, - Бог взялся за мою собеседницу всерьез. А если так, то Он доведет дело до конца. До победного конца.
И мне очень надеялось, что услышала, что поверила моя собеседница, - «Очи Господни [обращены] на праведников, и уши Его - к воплю их»! И очень хотелось бы, чтобы прозвучало в ее сердце, а потом и откликнулось в устах, - Боже! будь милостив ко мне грешной! (ср. Лук.18:13)
Поэзия : Однажды... - Сотниченко Андрей написано в 2002г.Никто из нас,к сожалению,не обходится без потерь близких в этом мире.Но мы живы Надеждой,дарованной Господом нашим-Иисусом Христом,да славится Имя Его!Стихи вдохновлены,как раз,этой темой.
