Вспыхнуть вдруг, разгореться пожару
И остыть от холодной струи.
Я хочу тебе спеть под гитару
Все любимые песни мои!
В буре волн я причалила к суше
И имею синицу в руке,
Только, кажется мне, наши души
Говорят на одном языке.
Если буду болтать, ты не слушай,
Не разглядывай цвет и фасон –
Что в них проку, когда наши души
Так красиво поют в унисон!
Я страшусь, что становятся глуше
Чувство долга и чувство вины,
Но все кажется мне, наши души
Для чего-то друг другу нужны.
Не поддамся ни явно, ни тайно
Искушенью разрушить уклад!
Только, кажется мне, неслучайно
На один мы настроены лад.
Комментарий автора: Я долго не решалась опубликовать это стихотворение, потому что оно об искушении, и такой образ мыслей - совсем не тот, с которого стоит брать пример. Но подумала: если уж оно родилось - то пусть живет. Судить не мне, а Вам.
Шевченко Ольга,
Москва, Россия
Дорогие читатели! Я нисколько не претендую на профессионализм и высокую художественность. Осознаю, что в моем стихосложении полно недостатков. К сожалению, времени на их исправление сейчас вообще не имею, поэтому буду благодарна за конструктивную критику. Пишу лишь потому, что душа иногда этого просит. Может, кому-то что-то из моих стихотворений будет близко. Храни Вас Бог! сайт автора:личная страница
Прочитано 8203 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
От всего сердца желаю Вам понять, что это лишь отзвук. Мы созданы по подобию Божьему, с Ним имеем созвучие. И Душа наша помнит это. А тело иногда находит более сходное с ним, чем другие. Отзвуками симфонию не создать, а вот похоронный марш семейной жизни - можно (знаю по себе). Настоящая любовь ждет и жертвует. И верьте - Бог поругаем не бывает, все, чем вы решитесь пожертвовать ради Него (а отдать в Его руки неожиданное созвучие не так и сложно), окупится Божьей милостью стократно!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
