Что было вначале?
Чьё-то Дыхание
Рядом с тобой,
У плеча, у щеки.
Казалось, что вот, прямо на расстоянии
Не дальше вытянутой руки
Она – в звёздном нимбе молчания
С державой и скипетром,
На берегу реки
Или озера,
Облачённая в солнце
Багровое, словно вино.
Это - чаша холодной воды
Для твоей пересохшей гортани.
В ней и горечь полыни
И сладость янтарного меда.
Пей до дна.
Растворись,
Переполнись
Блаженным молчанием
Вечного Свода
Софии,
Юной девы, предтечи
Предвечного Логоса,
Что в утробе её как заря затаился
И ждёт воплощения в Смерти и Жизни
Татьяна Задорожная,
столица
киевлянка. с 1992 года живу в Калифорнии. окончила в США два университета, один по специальности журналистика, другой - психология. так и совмещаю одно с другим в рабочих и внерабочих занятиях. время от времени пишу стихи, публицистику и занимаюсь переводами с английского.
почти все работы, которые представлены на этом сайте, были написаны более 10 лет назад, поэтому прошу читателей не торопиться составлять своё мнение об авторе. спасибо. e-mail автора:Tatiana-Z@yandex.ru
Прочитано 7486 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Миражи позолоченных слов . - Николай Зимин Может быть , ты забыл , что земля -
Лишь ступень для бессмертной души ,
Где святым , голубым небесам
В полуправде своей , в полулжи
Не нужны ни сердца из страстей ,
Ни тела из пороков , грехов .
Посмотри : белый клин журавлей
В синем небе среди облаков .
