Сірий Ангел у сірому плащі
Схожий на людей.
ВОНИ
Нарікають на життя
Вимочують крила в поросі
Просмажуються в розсолі сліз
Бредуть бездоріжжям сірим
А Н Г Е Л
АНГЕЛ прийшов
Ангел прийшов на землю.
Сірий...
ВІН НЕ зможе
Навчити літати ЇХ.
ВОНИ НЕ помічають
Орнаменту горобини на вишиванці полудня,
ВОНИ блукають у вересневих калюжах,
Думаючи, що то - океани...
А якщо і згадає хто, звідки він родом,
І підійме сині очі до купола блакиті,
ВОНИ цілим натовпом жбурнуть під ноги каміння,
Аби перечепився.
Аби НЕ зміг
Струсити оману буднів,
Аби не зрозумів, що він - АНГЕЛ!!!,
На якому не сірий плащ -
Крила,
Вимочені в земному поросі
Сірому.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
