Жил был король Справедливый. У него был министр - Ябеда. И приходил министр каждый день к королю и докладывал на подданных его:
- А вот Фимка-молочник напился, да жену вчера за косы оттаскал, Васька-дровосек соседа нехорошим словом обругал, Прасковья-швея с утра до вечера про мужа сплетничает.
А сам-то молчит, негодяй, что наконуне Фимку в трактире сам напоил, Ваське наврал, что сосед коров на его поле пастись водит, да Прасковье про мужа историй нехороших навыдумывал, да нашёптывал весь день.
Такой вот он был хитрый. И народ не любил жутко. Характер у него был такой скверный. А король народ любил. Да только был он Справедливый, стало быть, порядок соблюдал, за законом следил и провинившихся наказывал. Кому десять палок дать прикажет, кому двадцать, а кому и все сорок.
Был у короля сын - Агнец. Смотрел он на это всё дело и жалко ему стало людей. Только придут к Фимке-молочнику слуги короля двадцать палок всыпать, Агнец - тут как тут. Фимку в колодец спрячет, в его одежду переоденется, да все удары на себя и примет, а потом Фимку перепуганного сам же и утешает, да наставляет: Не слушай, мол, Ябеду! Не попадайся больше на язык лживый, да на лукавство его!
И так за весь народ Агнец наказание принимал. А подданных-то у короля ох как много! Так и ходил Агнец по всей земле, пока живого места не осталось на нём. А он всё равно ходит и за людей спину подставляет.
Ябеда про это дело прознал, да ещё пуще на людей злится, да зубами скрипит. Агнец только под палки ляжет, Ябеда тут как тут: Зачем тебе это, сын царский? Ты-то ведь сам не совершил дурного ничего! Вот и возвращайся во дворец к себе!
Молчит Агнец, ничего Ябеде не отвечает, только зубы посильнее сожмёт, да слезу смахнёт порой, и то не от боли, а от жалости. Жалко Агнцу, что люди-то уроков не помнят, да снова на крючок к Ябеде попадаются.
- Вот ведь, дети неразумные, - прошепчет, да на следующем дворе рубаху со спины скидывает.
И вот не осталось на земле людей, за которых бы не пострадал Агнец. Расплатился сын Царский за всех. Заскрежетал зубами Ябеда сильней прежнего, а сделать ничего не может, - никому ударов не досталось! Да только и Агнец не выдержал. Умер сын короля Справедливого от побоев...
А король Справедливый - а что король? Думаете, не знал Справедливый, что сын за людей страдает? Конечно знал, ведь он был король.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
