Дочекалася осені! Господи, дякую!
Виглядала ж її, цю красуню примхливу!
Озираюсь навколо й душа моя в захваті,
Споглядає чудову, величну картину.
О, з якою любов"ю все створене Господом!
Все навколо - шедевр Його творчого задуму!
Він дерева вдягнув в шати з чистого золота,
Він парфуми розлив хризантемами ранніми!
Бачу Божу красу, куди лИше погляну:
Неба чиста блакить угорі наді мною.
Срібло струн-павутинок в повітрі літає,
Листя шурхітом тихим секрети говорить.
Мир і спокій в душі, тиха ніжність в природі:
Ось над ставом верба запліта свої коси,
Качка з дітьми пливе, з ними лебеді поряд.
Загубились в траві діамантові роси.
Вже цвіте морозець - вірний осені вісник-
На кущах, як на небі, виблискують зорі
Голубі і рожеві, нанизуй в намисто!
...Дивна Божа пора: і прекрасна, й чудова!
Насолоджуюсь осінню й Господу дякую,
Бо створив все з любов"ю, щоб ми потішалися!
Озираюсь навколо й душа моя в захваті,
Поспішає Творця Вседержителя славити!
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 6543 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : К Богу - как к Отцу. - Тамара Локшина Мой отец никогда не держал меня на руках, мне не знакома отцовская любовь и ласка, безразличие и укоры были моими постоянными спутниками детства. Для него я всегда была ребенком второго сорта, только потому, что родилась девчонкой (к моим братьям он относился совершенно по-другому). Эту неприязнь я чувствовала всем своим существом. Когда я вышла замуж, он иногда навещал нас и то-ли из чувства вины, то-ли еще по какой-то причине приносил конфеты... мне хотелось прижаться к нему, ведь он был моим отцом, но где-то внутри я отмечала для себя, что по прежнему боюсь его. Во мне был невосполнимый вакуум желания близких взаимоотношений но между нами по прежнему стояла какая-то непреодолимая стена. Я верю, что Бог расплавит его сердце, ведь он страдает от этого не меньше чем я, может быть даже не понимая этого.
Я безмерно благодарна Богу за то, что Он стал моим Отцом и восполнил во мне эту утрату.