Возвожу к горам мои очи
И на милость Твою уповаю.
Знаю,что б ни случилось со мною
Это воля Твоя святая.
Ты имеешь свой план спасения
Для меня и для всей вселенной.
Только если Тебя мы любим,
Доверяем Тебе всецело
Дай мне жажду каждое утро,
Только лишь я открою очи,
К слову истины прикоснуться ,
Поглощать его всей душою.
Что б узнать, как любить должна я,
Так как Ты полюбил меня, Отче.
До конца всю себя отдавая
И не ждать от других того же.
Что бы верить Тебе Всемогущий,
Всей душою, как ребёнок малый.
И тогда,Ты сказал,смогу я
Двигать даже большие скалы.
Когда здесь на земле закончу
Все дела свои, твердо знаю
Что пронзенной своей рукою
Ты откроешь мне двери Рая.
Позовешь и тогда не нужно
Больше верить, сама увижу
Все содействует ко благу
Тем кто сердцем Иисуса ищет
Лилия Ком,
Германия
Родилась в Казахстане. 23 года живу в Германии. 3взрослых детей.3 внуков.спасенная грешница
Прочитано 6380 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
